БЕЗКОНЕЧНИЦЯ, ЦІ
Безконечниця, ці ж.
1) = Безконечник 2.
2) Сказка, безконечно повторяемая черезъ соединеніе конца ея съ началомъ.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 41.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
БЕЗКОНЕШНИЙ, А, Е. →← БЕЗКОНЕЧНИК, КА